умовчаний

УМО́ВЧАНИЙ (ВМО́ВЧАНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до умовча́ти (вмовча́ти);

// умо́вчано (вмо́вчано), безос. пред.

Розпитувач, хоч із виду був лагідний, вдачі виявився непоступливої, вертати назад не поспішав. Хто та як направив його на Єльчині сліди – про це теж умовчано (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

умовчаний

Значення в інших словниках