уможливлювати
УМОЖЛИ́ВЛЮВАТИ (ВМОЖЛИ́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УМОЖЛИ́ВИТИ (ВМОЖЛИ́ВИТИ), влю, виш; мн. уможли́влять; док., що, також з інфін.
Робити можливим, забезпечувати можливість здійснення чого-небудь.
– Якщо вивчити всі ті елементи, що уможливлюють ведення мас, то ми можемо розрізнити між ними два головні, себто: ідею і організацію (П. Загребельний);
По умові з телеграфістами всіх камер був вироблений певний код, який уможливлював говорити саме з тією камерою, з якою хотілось (І. Багряний);
Експресія фразеологізму зростає, якщо логіка і мовна ситуація уможливлюють сприймання його водночас і в прямому, і в переносному значенні (з наук. літ.);
Конвейєр дає високу продуктивність праці і уможливлює механізацію і повну автоматизацію виробничих процесів (з наук.-попул. літ.);
Коли вступили до університету, їх обставини ще поправились: обидва [брати] дістали крайові стипендії, що, побіч приватних лекцій, уможливили їм порядне утримання (І. Франко);
Як же я день і ніч дякую нашій владі за те, що вможливила мені, простій сільській дівчині, стати свідомою й освіченою людиною на нашій вільній землі! (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)