унеможливлювати

УНЕМОЖЛИ́ВЛЮВАТИ (ВНЕМОЖЛИ́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УНЕМОЖЛИ́ВИТИ (ВНЕМОЖЛИ́ВИТИ), влю, виш; мн. унеможли́влять; док., що.

Робити що-небудь неможливим.

Всім, хто унеможливить стопроцентну, беззастережну, увішану ідіотськими прикрасами мерзоту війни, – хотів би творити я пам'ятник вкупі з людьми-братами (О. Довженко);

Переяславський акт унеможливлював дальший успіх унії (Н. Рибак);

Суцільною лавою тоді полилися важкі снаряди на міст, на залізничний вузол, на річку, щоб унеможливити будь-яку переправу контратаки... (Іван Ле);

1896 року Кримському запропонували кафедру української філології в Львівському університеті, на що він і дав принципову згоду. Та інтриги місцевих націоналістичних ретроградів унеможливили цей крок А. Кримського (з наук. літ.);

Валуєвський циркуляр і поліцейська розправа з найактивнішими громадянами надовго унеможливили будь-які легальні форми українофільства (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. унеможливлювати — унеможли́влювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. унеможливлювати — -юю, -юєш, недок., унеможливити, -влю, -виш; мн. унеможливлять; док., перех. Робити що-небудь неможливим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. унеможливлювати — Унеможли́влювати, -ли́влюю, -влюєш; унеможли́вити, -ли́влю, -ли́виш, -влять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. унеможливлювати — УНЕМОЖЛИ́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УНЕМОЖЛИ́ВИТИ, влю, виш; мн. унеможли́влять; док., перех. Робити що-небудь неможливим. Переяславський акт унеможливлював дальший успіх унії (Рибак, Переясл.  Словник української мови в 11 томах