унормований
УНОРМО́ВАНИЙ (ВНОРМО́ВАНИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. до унормува́ти.
Літературна мова, особливо коли вона вживається в письмовій формі, повинна бути по змозі унормована в усіх своїх елементах – лексиці, фразеології, синтаксисі, морфології (з наук. літ.);
Діяльність колекторів в Україні буде внормована базовим законом (з газ.);
// унормо́вано, безос. пред.
Юридично аудиторську справу в нашій країні внормовано 1993 року (із журн.).
2. у знач. прикм. Який відповідає встановленим нормам, стандартам; нормований.
Внормований правопис;
Унормований робочий день.
Словник української мови (СУМ-20)