унормовувати

УНОРМО́ВУВАТИ (ВНОРМО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УНОРМУВА́ТИ (ВНОРМУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., що.

Визначати, запроваджувати норму в чому-небудь.

Незаперечною заслугою О. Павловського є те, що він першим спробував обґрунтувати та практично застосувати фонетичні принципи українського правопису і взагалі унормувати українську літературну мову (з наук. літ.);

– У суспільстві відбуваються такі неосяжно-великі процеси, людина поширила свої інтереси до грандіозного, людина виросла... а себе не опанувала, не внормувала, не освоїла... нутра (О. Кундзич).

Значення в інших словниках

1. унормовувати — унормо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. унормовувати — (внормовувати), -ую, -уєш, недок., унормувати (внормувати), -ую, -уєш, док., перех. Визначати, запроваджувати норму в чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. унормовувати — УНОРМО́ВУВАТИ (ВНОРМО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УНОРМУВА́ТИ (ВНОРМУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех. Визначати, запроваджувати норму в чому-небудь. Незаперечною заслугою...  Словник української мови в 11 томах