унормовувати

УНОРМО́ВУВАТИ (ВНОРМО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УНОРМУВА́ТИ (ВНОРМУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех. Визначати, запроваджувати норму в чому-небудь.

Незаперечною заслугою О. Павловського є те, що він першим спробував обгрунтувати та практично застосувати фонетичні принципи українського правопису і взагалі унормувати українську літературну мову (Нар. тв. та етн., 4, 1968, 67);

— У суспільстві відбуваються такі неосяжно-великі процеси, людина поширила свої інтереси до грандіозного, людина виросла… а себе не опанувала, не внормувала, не освоїла… нутра (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 17).

Значення в інших словниках

1. унормовувати — унормо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. унормовувати — УНОРМО́ВУВАТИ (ВНОРМО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УНОРМУВА́ТИ (ВНОРМУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., що. Визначати, запроваджувати норму в чому-небудь. Незаперечною заслугою...  Словник української мови у 20 томах
3. унормовувати — (внормовувати), -ую, -уєш, недок., унормувати (внормувати), -ую, -уєш, док., перех. Визначати, запроваджувати норму в чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови