унормування

УНОРМУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. унормува́ти.

В радянський час, з унормуванням літературної мови, з піднесенням її на високий рівень розвитку, діалектні особливості втратили своє колишнє значення і зустрічаються тепер як залишки минулих епох (Курс Іст. укр. літ. мови, І, 1958, 9).

Значення в інших словниках

1. унормування — унормува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. унормування — УНОРМУВА́ННЯ (ВНОРМУВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. унормува́ти. З унормуванням літературної мови, з піднесенням її на високий рівень розвитку, діалектні особливості втратили своє колишнє значення і зустрічаються тепер як залишки минулих епох (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. унормування — -я, с. Дія за знач. унормувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови