унормування

УНОРМУВА́ННЯ (ВНОРМУВА́ННЯ), я, с.

Дія за знач. унормува́ти.

З унормуванням літературної мови, з піднесенням її на високий рівень розвитку, діалектні особливості втратили своє колишнє значення і зустрічаються тепер як залишки минулих епох (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. унормування — унормува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. унормування — -я, с. Дія за знач. унормувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. унормування — УНОРМУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. унормува́ти. В радянський час, з унормуванням літературної мови, з піднесенням її на високий рівень розвитку, діалектні особливості втратили своє колишнє значення і зустрічаються тепер як залишки минулих епох (Курс Іст. укр. літ. мови, І, 1958, 9).  Словник української мови в 11 томах