унормування
УНОРМУВА́ННЯ (ВНОРМУВА́ННЯ), я, с.
Дія за знач. унормува́ти.
З унормуванням літературної мови, з піднесенням її на високий рівень розвитку, діалектні особливості втратили своє колишнє значення і зустрічаються тепер як залишки минулих епох (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- унормування — унормува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- унормування — -я, с. Дія за знач. унормувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- унормування — УНОРМУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. унормува́ти. В радянський час, з унормуванням літературної мови, з піднесенням її на високий рівень розвитку, діалектні особливості втратили своє колишнє значення і зустрічаються тепер як залишки минулих епох (Курс Іст. укр. літ. мови, І, 1958, 9). Словник української мови в 11 томах