унікум
У́НІКУМ, у, ч.
Рідкісний, єдиний екземпляр чого-небудь.
Лілія була зламана при самому корені. – Який жаль! Це фіалкова лілія, панове, унікум. Бачите... А запах! Відколи світ існує, люди не знають запаху лілії (О. Довженко);
Букіністичні унікуми;
// перен. Про людину, незвичайну в якомусь відношенні.
– Ваші видавці моєю друкарнею не цікавляться. Що їм Батайль? Для них потрібні фабрики книжок, а я тепер, пане, антикварний унікум (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)