Значення в інших словниках
-
унікум —
у́нікум 1 іменник чоловічого роду про річ, явище у́нікум 2 іменник чоловічого роду, істота про людину
Орфографічний словник української мови
-
унікум —
Єдиний екземпляр, раритет; (хто) див. ОРИГІНАЛ.
Словник синонімів Караванського
-
унікум —
I [ун'ікум] -ма, м. (на) -мов'і/-м'і, мн. -мие, -м'іў (про людину) II [ун'ікум] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў (рідкісний екземпляр)
Орфоепічний словник української мови
-
унікум —
-у, ч. Рідкісний, єдиний екземпляр чого-небудь. Букіністичні унікуми. || перен. Про людину, незвичайну в якомусь відношенні.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
унікум —
У́НІКУМ, у, ч. Рідкісний, єдиний екземпляр чого-небудь. Лілія була зламана при самому корені. – Який жаль! Це фіалкова лілія, панове, унікум. Бачите... А запах! Відколи світ існує, люди не знають запаху лілії (О. Довженко); Букіністичні унікуми; // перен.
Словник української мови у 20 томах
-
унікум —
у́нікум (лат. unicum – єдине, виняткове) єдиний у своєму роді предмет; рідкісна річ.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
унікум —
У́нікум, -ма; -куми, -мів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
унікум —
У́НІКУМ, у, ч. Рідкісний, єдиний екземпляр чого-небудь. Лілія була зламана при самому корені. — Який жаль! Це фіалкова лілія, панове, унікум. Бачите… А запах! Відколи світ існує, люди не знають запаху лілії (Довж.
Словник української мови в 11 томах
-
унікум —
рос. уникум 1. Єдиний у своєму роді предмет, що був створений (або зберігся) в єдиному примірнику, рідкісна річ. 2. Переносно — єдина, унікальна людина; дивак.
Eкономічна енциклопедія