унікум
У́НІКУМ, у, ч. Рідкісний, єдиний екземпляр чого-небудь.
Лілія була зламана при самому корені. — Який жаль! Це фіалкова лілія, панове, унікум. Бачите… А запах! Відколи світ існує, люди не знають запаху лілії (Довж., І, 1958, 405);
Букіністичні унікуми;
// перен. Про людину, незвичайну в якомусь відношенні.
— Ваші видавці моєю друкарнею не цікавляться. Що їм Батайль? Для них потрібні фабрики книжок, а я тепер, пане, антикварний унікум (Рибак, Помилка.., 1956. 270).
Словник української мови (СУМ-11)