уособиця

УОСО́БИЦЯ, і, ж.

Прагнення відокремитися від інших, що панує в суспільстві.

Кожен ішов туди, куди вважав за краще... А може, туди, куди вигідніше?.. Ні, йшов, куди веліла йому душа й питався рідко в розуму... Уособиці почалися ще за князів (Валерій Шевчук).