уособиця

уосо́биця

[уособи^ец'а]

-ц'і, ор. -це^ийу

Значення в інших словниках

1. уособиця — УОСО́БИЦЯ, і, ж. Прагнення відокремитися від інших, що панує в суспільстві. Кожен ішов туди, куди вважав за краще... А може, туди, куди вигідніше?.. Ні, йшов, куди веліла йому душа й питався рідко в розуму... Уособиці почалися ще за князів (Валерій Шевчук).  Словник української мови у 20 томах