упадати
УПАДА́ТИ¹ (ВПАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок.
1. заст. Падати.
Багато громів упадало з небес, Багато земля натворила чудес (А. Малишко);
З грізним білим шумовинням Упадає річка з скель (М. Шеремет).
2. рідко. Втрачати силу, значення; занепадати.
Ремесло ковальське упадає, люди ходять до кузні, але вже не для ковальської роботи (Н. Кобринська);
Дочка повдовіла і вернула назад додому, господарство упадало і марніло (І. Франко);
Львів в XVII в. все більше упадав економічно завдяки нерозумній економічній політиці Польщі (М. Грушевський).
3. Працювати старанно, з великою сумлінністю.
– Звісно, я там більше впадаю, там дітей куток (Ганна Барвінок).
4. коло (біля) кого, над ким, за ким. Турбуватися, піклуватися.
Хоть як не гордує було козак любощами перед товариством, а як вернеться до господи, як зачне коло його упадати ластівкою мати, як стане голубити сестра, .. то й тверде, як залізо, серце пом'якшає (П. Куліш);
Хазяйка упадала біля гостя, не знаючи, чим ще почастувати його, як прислужитись (З. Тулуб);
– Ну, що болить тобі, донечко, що? – упадав він над немовлям (О. Гончар);
Настуся упадала за хворою Оленою так, немовби це була її рідна сестра (О. Копиленко).
5. коло (біля) кого, за ким, перед ким. Домагатися чиєїсь прихильності, запобігати ласки в когось.
В новій і незвичній ролі гостя довелося Шевченкові побувати і в маєтках українського панства, яке навперебій упадало біля знаменитого поета (з наук. літ.);
– Та хай дядина не думає, що ми перед нею упадаємо (І. Багмут);
// коло (біля) кого, за ким, рідко до кого. Маючи почуття симпатії, кохання до когось, виявляти увагу, залицятися.
[Палажка:] То ти так думаєш, а вона інше гадає... Чого, бач, до тебе упадає Іван, а не до неї!.. От її зло і розбира (Панас Мирний);
Зараз Вутаньці подобалось, що він так упадає коло неї (О. Гончар);
Колись, тільки-но вона почала дівувати, за нею упадав Євдоким (М. Стельмах).
6. заст. Припадати, випадати комусь.
Упадає некрутська черга на його, Ігната, которому, каже, сповнилось вісімнадцять літ (П. Куліш);
На день упадає заробітку по півкарбованця (Ганна Барвінок);
// безос. Траплятися, доводитися.
Щоправда, – пером, чорнилом Сковорода міг писати свої твори десь, або ж у вчителя в селі, на пасіці, але ж обмірковувати їх, виношувати і на людях перевіряти – завше упадало йому тільки в мандрівках (П. Тичина).
7. у знач. вставн. сл., заст. упада́є. Уживається в значенні, близькому до слів отже, виходить.
У старосвіщину [старосвітщину] знаєте, які люде були: здорові, сильні, великі, от і він, упадає, з тих-то людей велетенського роду (Ганна Барвінок).
8. діал. Личити, належати.
– Ярина вже дівка, то їй впадає йти на музики, а я ще мала (Леся Українка).
(1) Не впада́є, безос. – не можна, не вдається через несприятливі, невідповідні умови.
– Бабусечко, голубочко! То ви з нами житимете? – Чого б то й бажати, та не впадає (Марко Вовчок).
◇ (2) Сліпма́ упада́ти за ким – палко кохаючи кого-небудь, залицятися, намагатися невідступно бути поряд.
[Одарка:] Парубки за нею сліпма упадають, а їй тілько б жартувать!.. (І. Карпенко-Карий);
(3) Упада́ти се́рцем – сильно переживати, переходити в стан крайньої безнадії.
– Посивію, занидію, а не здамся лиху. Я нездатливий зроду. Будь же й ти мужня до краю і не впадай серцем. Перебудемо лиху годину, і знов для нас ясно засвітить сонце (І. Нечуй-Левицький);
(4) Упада́ти / упа́сти в но́ги (до ніг) кому – уклінно просити, благати, молити кого-небудь.
– Я батькові до ніг упаду.. Як не віддасть мене батько за тебе, я вмру! (Марко Вовчок);
Ось, бачу, пре табун стиляг. ..Один з них, бачу, он побіг і вашингтонцю впав до ніг (С. Олійник);
(5) Упада́ти / упа́сти на си́лі (си́лах) – втрачати сили; знесилюватися.
Петро кволиться да й кволиться, а сердитий, – то ще більше упадає на силі (Ганна Барвінок);
Юра й Видерка впали духом і на силах (Г. Хоткевич).
УПАДА́ТИ² див. впада́ти¹.
Словник української мови (СУМ-20)