упадання
УПАДА́ННЯ¹ (ВПАДА́ННЯ), я, с.
Дія за знач. упада́ти¹ 1, 4, 5.
Розпещена упаданням за нею місцевих кавалерів, дівчина немало була здивована, що столичний гість не звертає на неї уваги (П. Панч);
Взагалі їй [Марті] обридло його [Льови] дворічне нудне впадання, мовчазне служіння, безбарвна мова й покора, непорушна покора! (В. Підмогильний).
УПАДА́ННЯ² див. впада́ння¹.
Словник української мови (СУМ-20)