уповання
УПОВА́ННЯ (ВПОВА́ННЯ), я, с., рідко.
Тверда надія; сподівання.
І до мого переїзду на столицю душа моя була повна того вповання, котрому .. судила доля сповнитись ще вельми нескоро (П. Куліш);
– Знайшов чим вихвалятися. Чи не оте уповання на Саву Петровича призвело тебе до краху, до розбитого корита?.. (І. Рябокляч);
Каган знав, хто веде супроти нього легіони, де перебуває .. Уповання на несподіванку, отже, відпало (Д. Міщенко);
Перебування в іномовному та іновірському середовищі, труднощі з одержанням роботи ставило багатьох російських емігрантів в таке тяжке становище, що їм ніяк було обійтися без .. надії на Божу допомогу, без уповання на чудо (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)