уповиватися
УПОВИВА́ТИСЯ (ВПОВИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УПОВИ́ТИСЯ (ВПОВИ́ТИСЯ), в'ю́ся, в'є́шся, док.
1. Замотуватися у щось, щільно обгортатися чим-небудь.
Веранда .. вповилася червоним виноградом (Б. Лепкий).
2. тільки 3 ос., перен. Щільно огортатися, затягуватися (димом, туманом і т. ін.).
Долівка вповивалася сивавим димком (Б. Лепкий);
Велике місто вповилося мрякою (Мирослав Ірчан);
Підвів [Сергій] очманілу голову і побачив, що вікна вже вповилися світло-синім серпанком (О. Гуреїв).
Словник української мови (СУМ-20)