уподібнюватися
УПОДІ́БНЮВАТИСЯ (ВПОДІ́БНЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УПОДІ́БНИТИСЯ (ВПОДІ́БНИТИСЯ), нюся, нишся, док., кому, чому, до кого – чого.
1. Ставати подібним до кого-, чого-небудь, схожим на когось, щось.
Це була Кучурган-річка, що тільки ранньою весною, коли плинули талі води, уподібнювалась до справжньої річки, а влітку оберталася на ледве помітний струмок (С. Добровольський);
– Критерій потворності змурує для вас моторошний панцир цинізму, зневаги, насмішки... І ви навіть зовні уподібнитеся тим зображенням, які будете малювати (О. Бердник);
Волосся повинне бути ніжним, густим, довгим і хвилястим, кольором воно повинно вподібнюватися золоту, або ж меду, або ж палаючим променям сонця (із журн.).
2. лінгв. Змінюючись під впливом суміжного, близького звука, ставати подібним до нього за певними якостями.
У мовному потоці глухі приголосні перед дзвінкими уподібнюються до парних дзвінких (з наук. літ.).
3. тільки недок. Пас. до уподі́бнювати 2.
Символічне значення в усній народній творчості має образ сокола. До нього часто уподібнюється воїн, наділений силою та мужністю (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)