упорядкованість
УПОРЯДКО́ВАНІСТЬ (ВПОРЯДКО́ВАНІСТЬ), ності, ж.
Властивість за знач. упорядко́ваний 2.
Структурна впорядкованість – найхарактерніша, невід'ємна властивість усякого живого утворення (з наук.-попул. літ.);
Упорядкованість історичного процесу відносна, а тому не може бути загальною (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)