упорядковувати
УПОРЯДКО́ВУВАТИ (ВПОРЯДКО́ВУВАТИ), о́вую, о́вуєш, недок., УПОРЯДКУВА́ТИ (ВПОРЯДКУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., що.
1. Доводити до ладу що-небудь, робити належний порядок у чомусь.
Це була звичайна розмова про те, як він у госпіталі впорядковував записи Брянського перед тим, як послати їх в наркомат (О. Гончар);
Хмельницький день і ніч упорядковував полки (Я. Качура);
Він того ж дня упорядкував найголовніші справи (Л. Яновська);
Дорогою силкувалася [Целя] впорядкувати свої думки, зупинити їх на чімось однім (І. Франко);
// Гарно, добре влаштовувати, забезпечувати всім необхідним для нормального життя, праці і т. ін. (житло, місто тощо).
Надто втомлений був [Каргат], щоб упорядковувати своє нове житло (Ю. Шовкопляс);
// Акуратно складати, налаштовувати, поправляти.
Посеред нього [купе] стояла “богиня” й докінчувала упорядковувати своє ніжно-каштанове волосся (В. Винниченко).
2. Систематизувати, складати, підбирати в певному порядку (який-небудь матеріал).
Він зібрав чимало етнографічного та лексичного матеріалу і тепер упорядкував його (Б. Грінченко);
Коли кількість відвідувачів на лісовому гектарі становить 10–18 чоловік, треба негайно упорядковувати лісові прогулянки (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)