упорядницький

УПОРЯ́ДНИЦЬКИЙ (ВПОРЯ́ДНИЦЬКИЙ), а, е.

Прикм. до упоря́дник.

Характерною рисою Максима Рильського було те, що він не робив самої тільки упорядницької чи редакторської роботи (з наук. літ.);

Неповторність Галицького Євангелія полягає в тому, що її творці першими серед східнослов'янських книжників не просто скопіювали сторінки із попереднього рукопису, а фактично виконали значну упорядницьку роботу (з наук.-попул. літ.);

Інструктор-впорядник у таборі мусить бути для свого довкілля непересічною особистістю, мусить мати впорядницький хист, знання і добру волю (із журн.).

Значення в інших словниках

1. упорядницький — упоря́дницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. упорядницький — [ўпор'адниец'кией] = впорядницький м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
3. упорядницький — (впорядницький), -а, -е. Прикм. до упорядник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. упорядницький — УПОРЯ́ДНИЦЬКИЙ (ВПОРЯ́ДНИЦЬКИЙ), а, е. Прикм. до упоря́дник. Характерною рисою Максима Рильського було те, що він не робив самої тільки упорядницької чи редакторської роботи. Часто-густо результатом її була не лише впорядкована збірка, а й змістовне дослідження (Рад. літ-во, 7, 1971, 60).  Словник української мови в 11 томах