упорядниця

УПОРЯ́ДНИЦЯ (ВПОРЯ́ДНИЦЯ), і, ж.

Жін. до упоря́дник.

Упорядниця вирішила підійти до справи максимально просто, тож розташувала казки в алфавітному порядку (із журн.);

Починаючи виховну працю, впорядник/впорядниця повинні бути свідомими, що юнаки/юначки при першій зустрічі починають аналізувати свого виховника (з газ.).

Значення в інших словниках

1. упорядниця — упоря́дниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. упорядниця — (впорядниця), -і. Жін. до упорядник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. упорядниця — УПОРЯ́ДНИЦЯ (ВПОРЯ́ДНИЦЯ), і, ж. Жін. до упоря́дник.  Словник української мови в 11 томах