упослідження
УПОСЛІ́ДЖЕННЯ (ВПОСЛІ́ДЖЕННЯ), я, с.
Дія і стан за знач. упослі́джувати.
Андрієві було тяжко дивитися на цього відкривателя щастя в безмежній юдолі сліз, наруги, .. в безмежному океані людського упослідження (І. Багряний);
Нерівноправність, що існує в суспільстві, компенсується приниженням, упослідженням того, хто поруч (найчастіше дружина) (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)