упосліджений
УПОСЛІ́ДЖЕНИЙ (ВПОСЛІ́ДЖЕНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до упослі́дити.
Він – Андрій – належав до числа тих, які вважали й вважають, що з його нації доти не буде діла, доки вона буде упосліджена і у власній хаті бита (І. Багряний);
Щодо знання психології, соціальної природи упослідженого капіталістичним ладом трудящого селянина, то навряд чи знайдеться в народів світу рівний Стефаникові митець (з наук. літ.);
// у знач. ім.
Цей світ, як і кожен, був поділений надвоє – на упривілейованих, тобто на верхи, і на упосліджених, тобто низи (І. Багряний);
Як можна щиро вірити в Ісуса, сина Божого, що мук зазнав за людство, за упосліджених, і мучити своїх братів беззахисних, висотуючи із них останні жили в райській тяжкій роботі? (Василь Шевчук);
// у знач. прикм. Жалюгідний.
Серце її повне було співчуття навіть для горя того бідного, упослідженого (як їй здавалося) безумця (І. Франко);
Ситник привів хлопця до .. закіптюженої упослідженої хижки (П. Загребельний);
Воно ж ніщо, годинникар зі Львова, Шляхетства упосліджений нащадок (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)