упосліджений
УПОСЛІ́ДЖЕНИЙ (ВПОСЛІ́ДЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упослі́дити.
Щодо знання психології, соціальної природи упослідженого капіталістичним ладом трудящого селянина, то навряд чи знайдеться в народів світу рівний Стефаникові митець (Рад. літ-во, 5, 1971, 56);
// у знач. прикм. Жалюгідний.
Серце її повне було співчуття навіть для горя того бідного, упослідженого (як їй здавалося) безумця (Фр., II, 1950, 320);
Ситник привів хлопця до.. закіптюженої упослідженої хижки (Загреб., Диво, 1968, 56).
Словник української мови (СУМ-11)