упослідженість
УПОСЛІ́ДЖЕНІСТЬ (ВПОСЛІ́ДЖЕНІСТЬ), ності, ж. Стан за знач. упослі́джений.
Як глибоко вросла в нього [Дмитра] свідомість своєї немочі, приниженості й упослідженості! Навіть тепер, коли бачить усе власними очима, коли сам вірно виконує всі накази бідняцької влади — не вірить, що житиме краще (Ірчан, II, 1958, 402).
Словник української мови (СУМ-11)