употіти
УПОТІ́ТИ (ВПОТІ́ТИ), і́ю, ї́єш, док.
Спітніти, покритися потом.
Употів [сотник], ніби у гарячій бані (Г. Квітка-Основ'яненко);
Мати з меншою дочкою шнурували корсет, силкувались, аж впотіли, а корсет все-таки не сходився (І. Нечуй-Левицький);
– Хху! аж употів, бігаючи, – і, вийнявши хусточку з кишені підрясника, кілька раз промокнув [піп] собі шию (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)