упруг
УПРУ́Г, а, ч., заст.
1. Міра площі, ділянка землі (дорівнює ¼ або ⅛ десятини), яку можна зорати однією упряжкою волів.
– Вся земля наша, одвіку, бо кожна грудка, кожен упруг политі потом, погноєні кров'ю трудящих (М. Коцюбинський);
* Образно. Може викую я з його [слова] До старого плуга Новий леміш і чересло. – І в тяжкі упруги... Може зорю́ переліг той (Т. Шевченко).
2. Міра часу, що дорівнює четвертій частині робочого дня.
(1) На (в, о, об) тре́тьому упру́зі – після полудня.
Вже так як об третьому упрузі назирне він коненя (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)