упряж
У́ПРЯЖ, і, ж.
1. Сукупність предметів для запрягання коней, волів, оленів та ін. тварин.
Мужики ставали з плугами .. й поправляли упряж на конях (Л. Мартович);
Коні задоволено пирхають, клацають упряжжю й копитами (В. Винниченко);
Із дубняка, подзвонюючи упряжжю, виринули засніжені коні і сани-оплени (М. Стельмах);
Мчали санки, покрикували візники, тендітно дзвеніли дрібні дзвіночки на упряжі (Ю. Збанацький);
Врозтіч метнулися коні, порвали – сполохані – упряж; Нарізно мчать без дороги і порвані віжки лишають (М. Зеров);
// перен., розм. Про важку, здебільшого примусову працю, службу.
– Я затягнувся, так сказати, в своїй канцелярійній упряжі (І. Франко);
// Спосіб запрягання.
Упряж для волів на всій території [України] була ідентична – ярмово-війова. Один з її різновидів – упряж бовкуном, що призначалася для одного вола (з наук. літ.).
2. зал. Зчіпний пристрій у вагонах.
Словник української мови (СУМ-20)