урадити
УРА́ДИТИ (ВРА́ДИТИ), джу, диш, док., що, з інфін. і без дод.
1. Дати пораду, допомагати радою.
Розпитувався, що йому робить? Ніхто нічого не врадив (Сл. Б. Грінченка).
2. Радячись, дійти до якого-небудь спільного рішення; домовитись, вирішити.
І так між собою урадили, щоб їхав він із дочкою під Ніжень до свого шуряка (П. Куліш);
[Теофіл (підходить до Руфіна):] Ти чув? Ми врадили одного [персня] дати єпископу... [Руфін:] А нас ви поспитали? (Леся Українка).
3. перев. що, розм. Допомогти, знайти вихід із скрутного становища; зарадити.
Занедужала дитинка, кричить, плаче. Горпина й сама плаче над нею, та нічого не врадить (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)