уран
УРА́Н, у, ч.
Радіоактивний хімічний елемент.
У кінці минулого століття було виявлено, що сполуки урану випускають невидиме для ока проміння (з навч. літ.);
Знайдено новий кристал техногенного походження: чорнобиліт – силікат цирконію та урану (з наук.-попул. літ.);
// Руда, яка містить цей хімічний елемент.
Злото, мідь і уран здобуває рука робітнича (В. Сосюра);
Велись три паралельних процеси розробки збагаченого урану (з газ.).
△ (1) Високозбага́чений ура́н, хім. – уран, який має підвищений вміст (понад 20 %) ізотопу урану-235 і може підтримувати ланцюгову ядерну реакцію.
В Україні високозбагаченого урану лишилося стільки, що вистачило би на кілька ядерних бомб (з газ.);
(2) Низькозбага́чений ура́н, хім. – уран, який має низький вміст ізотопу урану-235 (менше 20%).
Атомні бомби зробити з природного або низькозбагаченого урану (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)