урацил
УРАЦИ́Л, у, ч.
Органічна сполука, піримідинова основа, що вільно міститься в незначній кількості у тваринних і рослинних тканинах, входить до складу життєво важливих сполук, одна з чотирьох літер генетичного коду.
Складові частини ДНК і РНК – аденін, гуанін, цитозин, тимін і урацил – являють собою хімічні “цеглинки” генетичного матеріалу (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)