урацил
УРАЦИ́Л, у, ч.
Органічна сполука, піримідинова основа, що вільно міститься в незначній кількості у тваринних і рослинних тканинах, входить до складу життєво важливих сполук, одна з чотирьох літер генетичного коду.
Складові частини ДНК і РНК – аденін, гуанін, цитозин, тимін і урацил – являють собою хімічні “цеглинки” генетичного матеріалу (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- урацил — -у, ч. Органічна сполука, що міститься вільно в незначній кількості у тваринних і рослинних тканинах; входить до складу життєво важливих сполук. Великий тлумачний словник сучасної мови
- урацил — ураци́л (від грец. οΰρον – сеча і лат. acetum – оцет) органічна сполука. Міститься вільно в незначній кількості у тваринних і рослинних тканинах, входить до складу життєво важливих сполук. Словник іншомовних слів Мельничука
- урацил — див. піримідонові основи Універсальний словник-енциклопедія