уректи

УРЕКТИ́¹ див. уріка́ти¹.

УРЕКТИ́² див. уріка́ти².

Значення в інших словниках

1. уректи — уректи́ 1 дієслово доконаного виду наврочити рідко уректи́ 2 дієслово доконаного виду докорити розм.  Орфографічний словник української мови
2. уректи — I (вректи), уречу, уречеш; мин. ч. урік, урекла; док., перех., заст. За упередженими уявленнями, особливим магічним поглядом накликати нещастя, хворобу на когось, завдати шкоди кому-, чому-небудь; зурочити. II див. урікати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. уректи — НАВРО́ЧИТИ (НАУРО́ЧИТИ рідко) кого (за народними уявленнями, заподіяти кому-небудь нещастя, викликати в когось хворобу і т. ін. магічним поглядом, словами або діями); НАСЛА́ТИ що на кого, НАПУСТИ́ТИ що на кого...  Словник синонімів української мови
4. уректи — Уректи́, див. уріка́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. уректи — УРЕКТИ́¹ (ВРЕКТИ́), уречу́, урече́ш; мин. ч. урі́к, урекла́, ло́; док., перех., заст. За марновірними уявленнями, особливим магічним поглядом накликати нещастя, хворобу на когось, завдати шкоди кому-, чому-небудь; зурочити.  Словник української мови в 11 томах
6. уректи — Уректи, -ся см. урікати, -ся.  Словник української мови Грінченка