уривками
УРИ́ВКАМИ, присл.
Час від часу, нерегулярно.
Сумно, що я тільки уривками довідуюсь про ваші справи (Леся Українка);
Вчитися в цих умовах випадало лише уривками (О. Гончар);
На початках свого “доривочного” (уривками) письменства Грушевський розглядав своє заняття літературою як служіння рідному народові (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)