уривковий

УРИ́ВКОВИЙ, а, е.

Те саме, що ури́вчастий.

Якогось заокругленого знання, ясного світогляду у Лімбаха не було; те, що він знав, було одностороннє, припадкове [випадкове] та уривкове (І. Франко);

Почувалось лише уривкове стукотіння серця, а згодом той стукіт ставав мов далекий відгомін (В. Підмогильний).

Значення в інших словниках

1. уривковий — ури́вковий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. уривковий — [уриўковией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
3. уривковий — -а, -е. Те саме, що уривчастий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. уривковий — УРИ́ВЧАСТИЙ (який переривається через короткі проміжки часу; не суцільний); УРИ́ВИСТИЙ, УРИ́ВАНИЙ, УРИ́ВКОВИЙ, ЗРИ́ВИСТИЙ, ОБРИ́ВИСТИЙ, ВІДРИ́ВЧАСТИЙ, ПЕРЕРИ́ВЧАСТИЙ, ПЕРЕРИ́ВИСТИЙ, ПЕРЕРИ́ВАНИЙ, ПЕРЕРИ́ВЧАТИЙ, ПЕРЕБИ́ВЧАСТИЙ, ВІДРУ́БНИЙ, РВА́НИЙ...  Словник синонімів української мови
5. уривковий — УРИ́ВКОВИЙ, а, е. Те саме, що ури́вчастий. Якогось заокругленого знання, ясного світогляду у Лімбаха не було; те, що він знав, було одностороннє, припадкове [випадкове] та уривкове (Фр., IV, 1950, 247).  Словник української мови в 11 томах