урочний

УРО́ЧНИЙ, а, е.

1. заст. Який встановлювався за певними умовами відповідно до уроку (у 3 знач.).

Боялися [дівчата] лишній [зайвий] ступінь ступити од урочної роботи (Панас Мирний);

Все ширше застосовувалась [у XIX ст.] урочна система панщинних робіт: поміщик давав селянам на день завдання (“урок”) , причому таке важке, що його не можна було виконати і за два-три дні (з наук. літ.).

2. Заздалегідь умовлений; визначений.

[Молодший лікар:] Годинника стрілка ще ніколи так мляво не міряла час. О, я знаю: вона урагану скоріше буде мчать, як година урочна проб'є! (О. Левада);

Творили ікону ті самі майстри, що писали портрети “мамаїв”, .. а урочної години кидали “ґринджоли малювати” та брали шаблю гостру й довгу (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. урочний — уро́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. урочний — [урочнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. урочний — -а, -е. 1》 заст. Який встановлювався за певними умовами відповідно до уроку (в 3 знач.). Урочне положення — застаріла назва зібрання будівельних норм і правил для складання кошторису на будівництво споруд. 2》 Заздалегідь умовлений; визначений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. урочний — УРО́ЧНИЙ, а, е. 1. заст. Який встановлювався за певними умовами відповідно до уроку (в 3 знач.). Боялися [дівчата] лишній [зайвий] ступінь ступити од урочної роботи (Мирний, І, 1949, 204); Все ширше застосовувалась [у XIX ст.  Словник української мови в 11 томах