урочний

уро́чний

-а, -е.

1》 заст. Який встановлювався за певними умовами відповідно до уроку (в 3 знач.).

Урочне положення — застаріла назва зібрання будівельних норм і правил для складання кошторису на будівництво споруд.

2》 Заздалегідь умовлений; визначений.

Урочні літа — в Росії 16-17 ст. – строк, протягом якого феодали-власники мали право розшукувати й повертати селян-втікачів.

Значення в інших словниках

1. урочний — уро́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. урочний — [урочнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. урочний — УРО́ЧНИЙ, а, е. 1. заст. Який встановлювався за певними умовами відповідно до уроку (у 3 знач.). Боялися [дівчата] лишній [зайвий] ступінь ступити од урочної роботи (Панас Мирний); Все ширше застосовувалась [у XIX ст.  Словник української мови у 20 томах
4. урочний — УРО́ЧНИЙ, а, е. 1. заст. Який встановлювався за певними умовами відповідно до уроку (в 3 знач.). Боялися [дівчата] лишній [зайвий] ступінь ступити од урочної роботи (Мирний, І, 1949, 204); Все ширше застосовувалась [у XIX ст.  Словник української мови в 11 томах