урочище

уро́чище

(врочище), -а, с.

1》 Те, що становить природну межу (яр, гора і т. ін.).

2》 Ділянка, яка вирізняється серед навколишньої місцевості природними ознаками (ліс серед поля, лука, болото серед лісу і т. ін.).

Заповідне урочище — відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення.

Значення в інших словниках

1. урочище — уро́чище іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. урочище — див. низовина  Словник синонімів Вусика
3. урочище — Займань, місцина  Словник чужослів Павло Штепа
4. урочище — УРО́ЧИЩЕ (ВРО́ЧИЩЕ), а, с. 1. Те, що становить природну межу (яр, гора і т. ін.). Мар'ян підходить до самого Бугу, звідси рівними кроками починає міряти панське поле ..  Словник української мови у 20 томах
5. урочище — УРО́ЧИЩЕ (ВРО́ЧИЩЕ), а, с. 1. Те, що становить природну межу (яр, гора і т. ін.). Мар’ян підходить до самого Бугу, звідси рівними кроками починає міряти панське поле..  Словник української мови в 11 томах
6. урочище — Урочище, -ща с. 1) Урочище. К. ЧР. 257. 2) см. уроки.  Словник української мови Грінченка