урочний
уро́чний
-а, -е.
1》 заст. Який встановлювався за певними умовами відповідно до уроку (в 3 знач.).
Урочне положення — застаріла назва зібрання будівельних норм і правил для складання кошторису на будівництво споруд.
2》 Заздалегідь умовлений; визначений.
Урочні літа — в Росії 16-17 ст. – строк, протягом якого феодали-власники мали право розшукувати й повертати селян-втікачів.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- урочний — уро́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- урочний — [урочнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- урочний — УРО́ЧНИЙ, а, е. 1. заст. Який встановлювався за певними умовами відповідно до уроку (у 3 знач.). Боялися [дівчата] лишній [зайвий] ступінь ступити од урочної роботи (Панас Мирний); Все ширше застосовувалась [у XIX ст. Словник української мови у 20 томах
- урочний — УРО́ЧНИЙ, а, е. 1. заст. Який встановлювався за певними умовами відповідно до уроку (в 3 знач.). Боялися [дівчата] лишній [зайвий] ступінь ступити од урочної роботи (Мирний, І, 1949, 204); Все ширше застосовувалась [у XIX ст. Словник української мови в 11 томах