урочний
УРО́ЧНИЙ, а, е.
1. заст. Який встановлювався за певними умовами відповідно до уроку (в 3 знач.).
Боялися [дівчата] лишній [зайвий] ступінь ступити од урочної роботи (Мирний, І, 1949, 204);
Все ширше застосовувалась [у XIX ст.] урочна система панщинних робіт: поміщик давав селянам на день завдання («урок») , причому таке важке, що його не можна було виконати і за два-три дні (Іст. УРСР, І, 1953, 387).
Уро́чне поло́ження — застаріла назва зібрання будівельних норм і правил для складання кошторису на будівництво споруд.
2. Заздалегідь умовлений; визначений.
[Молодший лікар:] Годинника стрілка ще ніколи так мляво не міряла час. О, я знаю: вона урагану скоріше буде мчать, як година урочна проб’є! (Лев., Драми.., 1967, 65).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- урочний — уро́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- урочний — [урочнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- урочний — УРО́ЧНИЙ, а, е. 1. заст. Який встановлювався за певними умовами відповідно до уроку (у 3 знач.). Боялися [дівчата] лишній [зайвий] ступінь ступити од урочної роботи (Панас Мирний); Все ширше застосовувалась [у XIX ст. Словник української мови у 20 томах
- урочний — -а, -е. 1》 заст. Який встановлювався за певними умовами відповідно до уроку (в 3 знач.). Урочне положення — застаріла назва зібрання будівельних норм і правил для складання кошторису на будівництво споруд. 2》 Заздалегідь умовлений; визначений. Великий тлумачний словник сучасної мови