урочний

уро́чний

[урочни^ей]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. урочний — уро́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. урочний — УРО́ЧНИЙ, а, е. 1. заст. Який встановлювався за певними умовами відповідно до уроку (у 3 знач.). Боялися [дівчата] лишній [зайвий] ступінь ступити од урочної роботи (Панас Мирний); Все ширше застосовувалась [у XIX ст.  Словник української мови у 20 томах
3. урочний — -а, -е. 1》 заст. Який встановлювався за певними умовами відповідно до уроку (в 3 знач.). Урочне положення — застаріла назва зібрання будівельних норм і правил для складання кошторису на будівництво споруд. 2》 Заздалегідь умовлений; визначений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. урочний — УРО́ЧНИЙ, а, е. 1. заст. Який встановлювався за певними умовами відповідно до уроку (в 3 знач.). Боялися [дівчата] лишній [зайвий] ступінь ступити од урочної роботи (Мирний, І, 1949, 204); Все ширше застосовувалась [у XIX ст.  Словник української мови в 11 томах