урядувати
УРЯДУВА́ТИ (ВРЯДУВА́ТИ), у́ю, у́єш, недок.
1. рідко. Правити, керувати.
Запитання одне: а хто ж там урядує, Без уряду держава як живе? (В. Еллан-Блакитний);
– І що ж цей Хмельницький, пане Кузьмо? Не чути, буде обростати панськими іклами, чи по-людському урядувати лагодиться? (Іван Ле);
За широким дубовим столом сидів Самусь, перед ним лежала булава – знак гетьманської влади. Самусь урядував на раді (Ю. Мушкетик);
Доктор Рамахі наголосив, що угрупування Хамас має намір врядувати за допомогою мирних та демократичних засобів (з газ.).
2. заст. Виконувати службові обов'язки.
Виймає [Степан] годинник, дивиться на нього .. Одинадцята... Годину ще треба урядувати (А. Крушельницький);
У комісаріаті урядували люди, в компетенцію яких не входили проблеми трудовлаштування (Р. Іваничук);
Старий рибалка з острова Парги не поїхав урядувати в своєму санджаку, лишився в Стамбулі, тинявся по брудних таємних корчмах, п'яний спав на вулицях, ганьблячи свого високопосадного сина (П. Загребельний).
3. діал. Розпоряджатися.
За намовою своєї тещі, яка здавна марила про те, щоб мати свій склеп і урядувати за його прилавком, він заложив склеп з блаватними товарами (І. Франко);
Коло семої години рано збудив мене пес мого сусіда, що о тій годині починав “урядувати”, себто бігав поперед хати і лаяв на прохожих (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)