урядувати

УРЯДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. рідко. Правити, керувати.

Запитання одне: а хто ж там урядує, Без уряду держава як живе? (Еллан, І, 1958, 285);

— І що ж цей Хмельницький, пане Кузьмо? Не чути, буде обростати панськими іклами, чи по-людському урядувати лагодиться? (Ле, Побратими, 1954, 5).

2. заст. Виконувати службові обов’язки.

Виймає [Степан] годинник, дивиться на нього.. Одинадцята… Годину ще треба урядувати (Круш., Буденний хліб.., 1960, 86).

3. діал. Розпоряджатися.

За намовою своєї тещі, яка здавна марила про те, щоб мати свій склеп і урядувати за його прилавком, він заложив склеп з блаватними товарами (Фр., VIII, 1952, 391).

Значення в інших словниках

1. урядувати — урядува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. урядувати — Верховодити, керувати, правувати, порядкувати, адмінструвати, б. з. держати уряд; п! ВЛАДАРЮВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. урядувати — див. керувати; хазяйнувати  Словник синонімів Вусика
4. урядувати — УРЯДУВА́ТИ (ВРЯДУВА́ТИ), у́ю, у́єш, недок. 1. рідко. Правити, керувати. Запитання одне: а хто ж там урядує, Без уряду держава як живе? (В. Еллан-Блакитний); – І що ж цей Хмельницький, пане Кузьмо?...  Словник української мови у 20 томах
5. урядувати — -ую, -уєш, недок. 1》 рідко. Правити, керувати. 2》 заст. Виконувати службові обов'язки. 3》 діал. Розпоряджатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. урядувати — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
7. урядувати — Урядува́ти, -ду́ю, -ду́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. урядувати — Урядувати, -дую, -єш гл. 1) Отправлять службу. 2) Управлять (о правительствѣ).  Словник української мови Грінченка