урядувати

урядува́ти

-ую, -уєш, недок.

1》 рідко. Правити, керувати.

2》 заст. Виконувати службові обов'язки.

3》 діал. Розпоряджатися.

Значення в інших словниках

1. урядувати — урядува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. урядувати — Верховодити, керувати, правувати, порядкувати, адмінструвати, б. з. держати уряд; п! ВЛАДАРЮВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. урядувати — див. керувати; хазяйнувати  Словник синонімів Вусика
4. урядувати — УРЯДУВА́ТИ (ВРЯДУВА́ТИ), у́ю, у́єш, недок. 1. рідко. Правити, керувати. Запитання одне: а хто ж там урядує, Без уряду держава як живе? (В. Еллан-Блакитний); – І що ж цей Хмельницький, пане Кузьмо?...  Словник української мови у 20 томах
5. урядувати — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
6. урядувати — Урядува́ти, -ду́ю, -ду́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. урядувати — УРЯДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. рідко. Правити, керувати. Запитання одне: а хто ж там урядує, Без уряду держава як живе? (Еллан, І, 1958, 285); — І що ж цей Хмельницький, пане Кузьмо?...  Словник української мови в 11 томах
8. урядувати — Урядувати, -дую, -єш гл. 1) Отправлять службу. 2) Управлять (о правительствѣ).  Словник української мови Грінченка