урятований

урято́ваний

(врятований), -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до урятувати.

|| урятовано, безос. присудк. сл.

|| у знач. ім. урятований, -ного, ч. Той, кого урятували, звільнили від чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. урятований — урято́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. урятований — [ўр'атованией] = врятований м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. урятований — УРЯТО́ВАНИЙ (ВРЯТО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до урятува́ти. Один вдячний погляд урятованої дівчини проняв Максима наскрізь (І. Франко); Інші люди сиділи край шляху на сундучках і клунках – очевидно, рештках, урятованих з вогню...  Словник української мови у 20 томах
4. урятований — Урято́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. урятований — УРЯТО́ВАНИЙ (ВРЯТО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до урятува́ти. Один вдячний погляд урятованої дівчини проняв Максима наскрізь (Фр.  Словник української мови в 11 томах