урятовувати

урято́вувати

(врятовувати), -овую, -овуєш, недок., урятувати (врятувати), -ую, -уєш, док., перех.

Діючи відповідним чином, відвертати якусь загрозу, небезпеку, загибель від кого-, чого-небудь; визволяти когось із дуже скрутного становища.

|| перен. Допомагати уникнути чогось небажаного, неприємного, прикрого, якихось утруднень. Урятувати життя.

Значення в інших словниках

1. урятовувати — урято́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. урятовувати — УРЯТО́ВУВАТИ (ВРЯТО́ВУВАТИ), о́вую, о́вуєш, недок., УРЯТУВА́ТИ (ВРЯТУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., кого, що. Діючи відповідним чином, відвертати якусь загрозу, небезпеку, загибель від кого-, чого-небудь; визволяти когось з дуже важкого, скрутного становища.  Словник української мови у 20 томах
3. урятовувати — ВИРУЧА́ТИ (допомагати комусь у скрутному становищі), РЯТУВА́ТИ, ВИРЯТО́ВУВАТИ, ЗАРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВИЗВОЛЯ́ТИ, ВИБАВЛЯ́ТИ, ВИПЛУ́ТУВАТИ рідше, ВИВО́ЗИТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
4. урятовувати — Урято́вувати, -то́вую, -то́вуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. урятовувати — УРЯТО́ВУВАТИ (ВРЯТО́ВУВАТИ), о́вую, о́вуєш, недок., УРЯТУВА́ТИ (ВРЯТУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех. Діючи відповідним чином, відвертати якусь загрозу, небезпеку, загибель від кого-, чого-небудь; визволяти когось з дуже важкого, скрутного становища.  Словник української мови в 11 томах