урятовувати
УРЯТО́ВУВАТИ (ВРЯТО́ВУВАТИ), о́вую, о́вуєш, недок., УРЯТУВА́ТИ (ВРЯТУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., кого, що.
Діючи відповідним чином, відвертати якусь загрозу, небезпеку, загибель від кого-, чого-небудь; визволяти когось з дуже важкого, скрутного становища.
Погода минулого року була несприятлива для кукурудзоводів. Але люди .. своєю працею врятовували посіви (з наук. літ.);
Марічку несла ріка, а люди дивились, як крутять нею габи, чули крики й благання і не могли врятувати (М. Коцюбинський);
Нарешті стало відомо, що привалило [в шахті] Надю Волошко з усією бригадою. Тепер треба було зробити все, щоб урятувати людей (Д. Ткач);
// перен. Допомагати уникнути чогось небажаного, неприємного, прикрого, якихось утруднень.
Данте називає іній сестрою снігу, бо по-італійськи іній – жіночого роду. Російського та українського перекладачів можуть урятувати лише приблизні відповідники – “паморозь”, “изморозь” (М. Рильський).
(1) Урятува́ти життя́ кому, чиє – відвертати від кого-небудь загрозу смерті.
А ось бачте, той нікчемний терен Врятував життя живій людині (І. Франко);
По дорозі він потрапив під огневий наліт німецької артилерії, був тяжко поранений, і медицина вже не мала шансів урятувати йому життя (Л. Дмитерко).
◇ Рятува́ти (урято́вувати) / урятува́ти стано́вище див. рятува́ти.
Словник української мови (СУМ-20)