урятований
урято́ваний
(врятований), -а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до урятувати.
|| урятовано, безос. присудк. сл.
|| у знач. ім. урятований, -ного, ч. Той, кого урятували, звільнили від чого-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- урятований — урято́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- урятований — [ўр'атованией] = врятований м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- урятований — УРЯТО́ВАНИЙ (ВРЯТО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до урятува́ти. Один вдячний погляд урятованої дівчини проняв Максима наскрізь (І. Франко); Інші люди сиділи край шляху на сундучках і клунках – очевидно, рештках, урятованих з вогню... Словник української мови у 20 томах
- урятований — Урято́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- урятований — УРЯТО́ВАНИЙ (ВРЯТО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до урятува́ти. Один вдячний погляд урятованої дівчини проняв Максима наскрізь (Фр. Словник української мови в 11 томах